Аргументи проти UX-дослідження

Уявіть темний офіс, закриті жалюзі. Уявіть UX-дизайнера, що палить сигару. Подивіться на світло, що проникає крізь дим, який збиває в туман стельовий вентилятор. Дивіться, як UX-дизайнер сидить за столом та розглядає веб-сайт.

UX-дизайнер розробив серію тестів, щоб визначити, чим зелена кнопка краще червоної. Один з них включає перекидання черепахи на спину. Він уважно вивчає сайт і каже: "Опишіть у двох словах тільки те хороше, що спадає на думку про вашу матір".

Сайт робить паузу, спітнівши під тиском, потім відповідає: "Дозвольте мені розповісти вам про мою матір...".

БЛАМ! Сайт натискає на курок невидимого пістолета, і UX-дизайнер зазнає краху, залишаючи проект на переробку з нуля в "Матеріалі" Харрісона Форда, а надмірне використання Post-its доручається Едварду Джеймсу Олмосу.

Кому насправді служить UX-тестування?

У похмурому антиутопічному майбутньому минулого (дія фільму "Той, хто біжить по лезу" 1982 року відбувається в 2019 році) ніхто не вигравав від того, що ставив неправильні питання. І мало що змінилося.

Розробка будь-якого тесту для перевірки UX загрожує не меншими труднощами, ніж його проведення. Питання спотворюються через упередженість, свідому чи іншу, та із за конкуруючих інтересів. Навіть у такому, начебто, простому тесті, як спліт-тест, потенціал для спотворень величезний.

При плануванні дизайнером UX-тест надає мало користі клієнту; користь отримує дизайнер, який може сказати, що його ідеї підтвердилися (чи ні).

Уявіть собі, що ви наймаєте розробника для створення сайту, але виявляєте, що він не знає CSS і очікує, що йому заплатять за навчання до завершення роботи. Ви б найняли когось іншого, тому що цей розробник немає достатньої кваліфікації.

З погляду клієнта, UX-дизайнер повинен знати на власному досвіді, чи краще зелена кнопка ніж червона. Розробка складного тесту для спліт-тестування кольору кнопки служить лише для того, щоб убезпечити дизайнера від помилок.

Окупність інвестицій у UX-тестування

Широко визнано, що UX-тестування приносить значне повернення інвестицій (Return On Investment). Ми всі чули апокрифічні історії про сайти, які провели спліт-тестування оформлення замовлення та підвищили рівень утримання на 5%.

Я візьму на себе сміливість стверджувати, що без тестування користувача цей сайт міг би підвищити рівень утримання на 4,9%, просто найнявши компетентного, досвідченого дизайнера. Але як щодо 0,1%, що залишилися? Ну, для більшості сайтів 0,1% – це дуже маленький прибуток. І витрати на її витяг за допомогою тестування набагато перевищують вигоду.

Коли компанія розміром з Amazon, Netflix, Spotify або Google проводить спліт-тестування сайту, вона може дозволити собі виділити $25 тис. на тестування користувача, тому що вона отримає 0,1%, а це набагато більше, ніж $25 тис. Щоб досягти такого ж поліпшення на 0,1%, малому бізнесу доведеться розробити і провести ті ж тести, зазнавши ті ж витрати. Але у випадку з малим бізнесом $25 тис. можуть з'їсти його прибуток.

UX-тестування майже завжди працює. Але воно вигідне лише у масштабах великої компанії.

Якщо хороший UI-дизайнер з освітою в області UX може підвищити рівень утримання покупців на 4,9%, то збільшити бюджет проекту втричі через 0,1% - непросте завдання. Грубо кажучи, ці $25 тис. краще витратити на рекламу.

Чому UX-дизайнери можуть навчитися у психіатрів

Ми всі схильні вважати себе унікальними. Це риса виживання, властива нашому доісторичному мозку. Ця віра в унікальність є особливо сильною у людей з високою конкуренцією. Ми всі думаємо, що наш сайт, наш сайд проект, наш підхід оригінальні. І всі ми помиляємось.

Коли психіатр сідає за стіл з пацієнтом, він має дві найближчі цілі: віднести пацієнта до певного діагнозу і оцінити тяжкість його стану. Це може бути депресія, тривога або навіть потенційно виснажливий стан, наприклад, шизофренія. Психіатр не намагається визначити нове захворювання.

Іноді - можливо, раз на десятиліття - з'являється справді незвичайний пацієнт, і тоді розглядається нова форма хвороби. Знаходяться та випробовуються нові методи лікування. Ці методи лікування рідко розробляють від імені окремих пацієнтів; лікарі працюють на гранти урядів, медичних шкіл чи фармацевтичної промисловості та публікують свої результати.

Переважна більшість веб-сайтів стикаються з аналогічними проблемами. Вони мають справу зі схожими демографічними групами, працюють у рамках схожої культури та мають справу зі схожими технологіями. Тому їх можна класифікувати так, як психіатр класифікує пацієнтів.

Ключем до створення успішних UX-рішень є не тестування UX в окремих випадках, а дослідження UX, вивчення схожих проектів та запозичення їх рішень. Якщо ви визначите категорію проекту, ви легко знайдете рішення.

Заміна тестування користувача передовим досвідом UX

Вашому клієнту не обов'язково платити за тестування UX, щоб отримати з нього користь. Корпоративні сайти, урядові сайти та навіть особисті проекти тестуватимуть UX-шаблони. Такі сайти, як Shopify або Stripe, проводять масштабне тестування процесів оформлення замовлення і дають можливість компаніям скористатися результатами.

Якщо ви зараз тестуєте дизайн для малого бізнесу, то вірно одне з двох: або ви витрачаєте гроші клієнта на дослідження проблеми, яку вже вирішив хтось інший, або ви розробляєте щось настільки оригінальне, що це не має прецеденту (і вам, мабуть, не варто цього робити).

Дизайнери повинні мати свою думку. Дизайнери повинні знати найкращі практики UX та те, як вони застосовуються до різних сценаріїв. Дизайнери повинні вміти робити обґрунтовані припущення. Дизайнери повинні перевіряти ще раз свої рішення самостійно.

Один чи два рази у своїй кар'єрі ви можете зіткнутися із законною необхідністю протестувати щось. Однак у переважній більшості випадків правильною відповіддю буде поставити черепаху на ноги та вибрати ту кольорову кнопку, яка має вищий контраст.

Переклад статті: THE CASE AGAINST UX TESTING