Ми часто говоримо про успіх, досягнення й результати. Але рідко — про помилки, сумніви та реальний процес. Сьогодні пролю цифровий чай на питання того, яких прорахунків я припустився, які ілюзії розвіялися і що б я радив врахувати під час написання книги.
Я писав книгу майже рік, а потім публікував і перевидавав її ще два місяці. І за цей час зробив достатньо помилок, щоб не повторювати їх удруге. Тут зібрав усе по пунктах, щоб коротко, ясно й по суті. План-спостереження-процес такий: писав, редагував, верстав, публікував, монетизував, висновки. Готові? Погнали.
I. Про написання
1. Рік — це не так довго, як здається. І не так швидко, як хотілося б.
Книга писалася близько року. Не тому що вона така величезна. Хоча так, вона таки під 400 сторінок. А тому що я робив великі паузи.
І ось що я зрозумів: якщо ти випадаєш на місяць, то повернення потім займає ще тиждень. Ти перечитуєш, вникаєш, переписуєш. Здається, ніби це писав хтось інший. Найскладніше в книзі — не написати, а втримувати стан.
2. Натхнення переоцінене
Іноді писати хотілося. Іноді — ні. Різниця між «хочу» і «треба» — це і є дисципліна. Якщо чекати натхнення, книга писатиметься три роки. Якщо писати за графіком — вона буде дописана. Нічого романтичного чи супер творчого в цьому немає. Суцільна рутина. Знімаю капелюха перед письменниками та редакторами.
3. Були моменти, коли хотілося все закрити
Середина процесу — найважча. Азарт на початку. Фінал — теж драйв. А от середина — це довгий сірий коридор. У якийсь момент починаєш думати: «Кому це взагалі потрібно?» Якщо ви пишете, то робіть це насамперед для себе. Інакше не дійдете до кінця.
4. Я повторювався. Багато повторювався.
Коли живеш темою 15–20 років, думки накладаються одна на одну. Хочеться донести її з усіх боків. У підсумку в тексті з’являлося «масло масляне». Довелося кілька разів проходитися по книзі й вирізати зайве. Деякі абзаци переписував повністю. Редагування виявилося складнішим, ніж написання. Зізнаюся чесно, і зараз знайдеться, що підскорочити. Але я вже цього робити не буду.
II. Про верстку
5. Помилка з відступами коштувала мені переробки всієї книги
Верстав у Adobe InDesign. За звичкою додав до потрібного розміру стандартні 3 мм. Потім у процесі подумав про виносні елементи, а вони в мене є, і додав ще відступи під них. І лише потім зрозумів, що отримав подвійний запас по краях. Ну як потім? Прямо тримаючи в руках надруковану книгу й дивуючись, чому вона читабельна, але відступи по краях не такі, як хотілося б. Візуально ніби акуратно. Але пропорції поїхали. Переробляв майже весь файл книги. Іноді одна дрібниця тягне за собою десятки годин роботи.
6. Я переробляв верстку двічі
Перший раз — тому що хотів «не як у всіх». Не суцільний текст, але й не дизайнерський журнал. Довго шукав баланс.
Другий раз — тому що в друкованій версії зрозумів, що починати кожен розділ з нової сторінки — це красиво, але безглуздо. Мінус 30 сторінок після перескладання. І помітна економія на друці. Іноді фізичний примірник вчить краще, ніж екран.
7. Kindle виявився не для такої книги
Є такий собі індивідуальний формат у Amazon Kindle. По суті це потоковий текст. Сітка ламається. Акуратні блоки з’їжджають. Рамки та лінії живуть своїм життям. Можливо, для роману це чудово. Для дизайн-книги — це сум. У підсумку я зробив окрему PDF-версію й виклав її на Gumroad.
8. Шрифти — це не просто смак, а ліцензії
Звісно, для основного тексту взяв шрифт із безкоштовною ліцензією (Source Sans), щоб не мати проблем. Але хотів використати один акцентний шрифт, щоб підвиділити деякі фрагменти тексту. У підсумку також обрав безкоштовні, але різні варіанти для української (Caveat) та англійської (Patrick Hand - этот подобається, але тут банально немає накреслення кирилиці) версій книги. Це не найтворчіший момент у житті, але краще так, ніж потім розбиратися з юридичними сюрпризами.
9. Навіть після всіх перевірок помилки залишилися
Кілька разів вичитував. Дивився в PDF. Замовляв пробний примірник. І все одно в надрукованій версії знайшов кілька дрібниць. Нічого критичного. Але якщо ви перфекціоніст — це буде вас турбувати. Мене це турбує. Я переробив.
III. Про стратегічні помилки
10. Назва виявилася важливіше за зміст
Перша версія називалася Design System: Step by Step. Мені це здавалося логічним. Я справді розбирав систему крок за кроком: від мислення до структури. Але читачі почули інше. Вони очікували покроковий гайд по Figma: «натисніть сюди, створіть компонент, підключіть токени». А книга була зовсім не про це.
Коли почали приходити перші відгуки, стало зрозуміло, що проблема не в тексті. Проблема в очікуваннях, які я не виправдав своєю назвою книги. Назва формує картинку в голові швидше, ніж хтось прочитає опис.
У підсумку довелося видалити книгу й випустити нову версію. Уже як Design System Thinking. І так, відгуки залишилися у старій картці книги на Amazon. Було неприємно. Але чесніше так, ніж продовжувати вводити людей в оману.
11. 400 сторінок — це психологічний бар’єр
Коли працюєш над книгою, обсяг не відчувається. Кожен розділ важливий. Кожен блок здається потрібним. У якийсь момент я зрозумів, що вийшло більше 400 сторінок. І всередині було відчуття гордості: «Оце масштаб. Оце можеш».
Але з боку це виглядає інакше. 439 сторінок — це: страшно починати, важко тримати в руках, дорого друкувати. І вартість друку автоматично зростає. Людям простіше купити книгу за 10–15 доларів. 30 — уже обдумують. 50 — починають сумніватися.
Це не прямо моя біль. Книга більше для іміджу й особистого звіту за досвід. Але якби я думав про продажі в першу чергу, можливо, розбив би книгу на частини.
12. Ніша виявилася вужчою, ніж здається
Дизайн — це вже не масовий ринок. Дизайн-системи — ще вужчий. Це не «як стати продуктивнішим». Не «як заробити мільйон». Не масова психологія. Це вузька професійна тема.
Я писав книгу, бо хотів зафіксувати 20 років роботи й закрити внутрішній гештальт. Якщо мета — заробити, потрібно думати інакше. Ринок важливіший за амбіції.
За даними мого скромного ресерчу, якщо хочете заробити, то ваша ніша — дитячі книги, обсягом до 50–100 сторінок, із ціною продажу 5 доларів, ну максимум 10.
IV. Про Amazon і гроші
13. Print-on-demand — це реально круто
Я публікувався через Amazon KDP. І тут треба віддати належне Amazon. Ти не друкуєш тираж. Ти не зберігаєш коробки. Ти не думаєш, куди подіти 300 непроданих примірників. Купили одну книгу — надрукували одну книгу. Для автора це величезна свобода. Дякую, Amazon. Поважаю.
14. Скільки насправді заробляє автор
Коли бачиш ціну книги в магазині, легко подумати: «Ну от, майже 30 доларів. Непогано». Реальність простіша. Amazon ділиться з вами частиною виручки. Не ви з ними, а вони з вами.
Наприклад, для paperback (м’яка обкладинка) модель така: 60% від роздрібної ціни мінус вартість друку.
У моєму випадку при ціні $29.99 на м’якій обкладинці я отримую приблизно 6 доларів. І це нормально для кольорової технічної книги. Звісно, варіант чорно-білий із сірим папером буде дешевшим. Але це не варіант для книги про дизайн. Про це — наступний пункт.
15. Колір і тверда обкладинка — красиво, але дорого
Книга про дизайн не може бути чорно-білою. Хочеться показати колір. Але кольоровий друк різко збільшує собівартість. А ще її збільшує тверда обкладинка. У твердій обкладинці доступний кольоровий друк лише з папером преміальної якості.
У підсумку hardcover-версія коштує 53.99. І за такої ціни я нічого не заробляю. Це мінімальна ціна від Amazon (по суті собівартість друку і ті гроші, які Amazon бере собі). Менше поставити не дасть.
Чому не додав свій прибуток? Я не став піднімати ціну, щоб зберегти підсумковий цінник адекватним. Бо психологічно 50+ доларів — це вже важко сприймається. Іноді доводиться обирати між естетикою та економікою.
16. Назву не можна просто змінити
У KDP не можна просто взяти й перейменувати книгу. Можна замінити обкладинку, можна замінити вихідний файл із книгою. Але назву — ні. Якщо змінюється назва, то по суті це новий продукт.
У моєму випадку це означало: видалити стару версію, завантажити нову, втратити відгуки. Це варто враховувати заздалегідь.
17. Публікація — не миттєва
Перша публікація зайняла майже 72 години. Оновлення проходять швидше. Але щоразу потрібно проходити preview і підтверджувати, що все коректно.
Один раз у мене «поїхала» обкладинка в попередньому перегляді. Перезалив той самий файл — і стало нормально. Таке трапляється. Пильнуйте.
18. Авторські примірники — зручно, але не ідеально
Можна замовити author copy за ціною друку + комісія Amazon. Без вашої роялті. Зручна штука. Я так і зробив.
Але в моєму випадку чомусь замовлення працює лише через amazon.com, а не через локальний UK-домен. І доводиться платити за доставку зі США.
19. Без просування книга просто лежить
Усередині KDP є рекламний розділ, де можна запускати Amazon Ads. Я ще не занурювався в це глибоко. Але одне зрозуміло точно: без просування органіка буде мінімальною. Книга не продається сама по собі. Особливо з такою вузькою тематикою.
V. Те, що залишається за кадром
20. Верстка — це марафон, а не творчість
Коли доходиш до 300-ї сторінки, вмикається куряча сліпота. Сторінки починають зливатися. Ти вже не бачиш проблем. Я повертався до одних і тих самих розділів по кілька разів. І все одно пару косяків знайшов уже в надрукованій версії. Нічого критичного. Але перфекціоніст усередині страждає.
21. Дрібниці формують відчуття якості
Це я вже шостий раз шліфував. Слідкуйте за: висячими заголовками, одинокими рядками, переносами, короткими словами в кінці рядка. Не думаю, що це катастрофа. Але саме такі деталі створюють відчуття «зібраної» книги.
І якщо коротко
За моїми особистими відчуттями, написання книги — це не натхнення. Це: дисципліна, терпіння, редагування, перескладання, сумніви, розрахунки. І момент, коли тримаєш перший примірник у руках — він перекриває багато чого. Але якщо ви збираєтеся писати, то краще одразу розуміти, у що ви вплутуєтеся. Можливо, я щось забув згадати. Якщо що — не соромтеся, запитайте мене. Я обов’язково поділюся досвідом. А поки на цьому все. Дякую, що приділили увагу цьому посту.
Добра 🦫
Топ коментарі (1)
Круто! Спасибо, что поделились!