Мені 36 років.
Я дизайнер із досвідом. Маю експертизу в Ui/Ux ~ Web Designer ~ Graphic Design. Працював у різних форматах, багато років був у фрилансі, робив реальні проєкти для реальних людей. Моїми клієнтами були представники малого та середнього бізнесу. Також я співпрацював з агенціями як віддалений співробітник.
І цього року я знову сів за парту. Точніше, це почалося ще у наприкінці вересня 2025 року і триватиме до червня 2026-го.
Не тому, що я все забув.
І не тому, що хочу «почати з нуля».
А тому, що в якийсь момент стало очевидно: досвід ≠ система.
Щоб рухатися далі, потрібен міцний ґрунт. Не залишатися на поверхні, а справді заглиблюватися в знання.
Досвід може маскувати прогалини
Фриланс багато чому мене навчив.
- Швидко приймати рішення.
- Орієнтуватися в невизначеності.
- Закривати задачі без чітких інструкцій.
Це довгий час влаштовувало і мене, і клієнтів.
Мій досвід допоміг стати T-shaped спеціалістом: мультизадачним, гнучким, але без ґрунтовного розуміння деяких важливих речей.
З часом я почав помічати цікаву річ.
Частина рішень трималася не на розумінні, а на звичці й досвіді, на відчутті: «я так уже робив — значить, працює».
Поки проєкти невеликі, це не проблема.
Але коли з’являється масштаб, складність, взаємодія з розробкою, продуктом або великою командою — інтуїції стає замало. Тоді важливо точно знати, що ти дієш правильно, і що масштабування не зламає рішення.
Ці прогалини не заважають працювати тут і зараз. Вони просто є. Але з часом починають впливати на розвиток і зростання.
Конкретний приклад
Колись я робив сайт погоди.
Спочатку це була одна головна сторінка, і все виглядало просто та логічно. Потім з’явилися інші сторінки, і якийсь час усе працювало нормально. Але в момент, коли проєкт почав рости, стало зрозуміло, що я не заклав систему з самого початку.
Не було дизайн-системи, компонентів, варіантів і змінних.
Кольори називалися інтуїтивно: світло-блакитний, просто блакитний, темно-блакитний, плюс ще кілька відтінків «на око». У результаті будь-які правки стали болісними, бо їх доводилося робити в десятках місць.
Зараз я чітко бачу, що замість цього мала бути проста, базова система кольорів — наприклад, один базовий блакитний зі шкалою від 50 до 950 хоча б так, а ще краще якщо було б семантичні системи кольорів. Приклад - color-background-primary
Це вже не просто краса. Це про контроль і масштабування та системність.
Якщо ти не робиш сематичні кольори, або порядок назв слоїв. Це не робить тебе поганим дизайнером. Часто цього достатньо, щоб вирішувати бізнес-задачі. Але такий підхід робить тебе вразливим.
«Знову джун» — це не про рівень
Коли я кажу «я знову джун у 36», я не маю на увазі позицію, зарплату чи грейд (за 10 років це змінилось).
Я говорю про відчуття в голові. Ну ось я знову вчусь азів, хоча багато чого знаю. Але є і те що пропустив.
Про відчуття людини, яка дозволяє собі:
- не знати і знову вчитися
- ставити базові питання і повертатися до основ
- розбиратися повільно, а не поверхнево
У моєму випадку це означає, наприклад, глибше і свідоміше працювати з UX, а не покладатися лише на інтуїцію.
Буду чесним: вчитися основам після 10 років досвіду складно.
Бо з’являється спокуса триматися за досвід як за броню і не впускати нові знання.
Наприклад, зараз я значно краще розумію роботу з кольорами та побудову UI-kit, хоча до навчання був упевнений, що в цій зоні в мене вже все добре.
Які галузі я прокачую. Зараз я системно працюю з:
- UI/UX системами
- дизайн- і продуктовим мисленням
- HTML і CSS з точки зору дизайнера, а також вчуся верстати
- job search і підготовкою до виходу на європейський ринок
- IT English
- IT German
- проєктним менеджментом і процесами в корпоративному IT-середовищі
- AI-орієнтованими робочими процесами
- Framer я вже опанував як додатковий інструмент.
- Наприкінці навчання також буде Webflow.
Це не про тренди просто тепер знати AI або Framer .
Це про цілісність. Заглибитись краще в базу і потім розширити те що знаю і вчити нове.
Чому це важливо саме зараз
Дизайн давно перестав бути лише про візуал, особливо з появою AI.Він про мислення, процеси, рішення і взаємодію з технологіями.
І якщо в тебе не достатній фундамент і ти не плануєш оновлювати фундамент і знання, досвід поступово перетворюється на обмеження. У певний момент тебе дійсно починають обганяти джуни.
Іноді найдоросліше рішення — знову дозволити собі бути джуном. У стрімкому світі це, мабуть, постійний процес, якщо хочеш залишатися на гребені хвилі. Якось моя вчителька з малювання, на архітектурних курсах сказала: "Якщо ти зайшов у творчу професію, щоб не стояти тобі завжди треба розвиватись. І дуже часто будеш відчувати що ти не найкращій"
Замість мотивації
Це не мотиваційний текст. І не інструкція «як правильно жити». Мені здається багато з вас можуть краще розповісти як правильно жити.
Це фіксація точки, в якій я зараз перебуваю. Як історії для себе і для тебе. Точки, де я вирішив поділитися цим і свідомо заглибитися в знання, поєднуючи вивчення 2 мов(англійська, німецька). Також поєднуючи це з тим що я знаходжусь в іншій країні з сім'єю і намагаюсь тут вижити та адаптуватись.
Це моє перше довге і системне навчання за всі 10 років у професії. Так сталось, що я стрімко увійшов в професію, коли мігрував з свого Донбасу і мав одразу щось робити. Не було часу на якесь ґрунтовне навчання, треба було вже і зараз працювати.
Про цей процес я писатиму далі. Короткі думки частіше з’являтимуться в LinkedIn (En - частіше англійською, бо планую виходити на Європейський ринок).
P.S.
Якщо вам близька ця тема, я також ділюся спостереженнями в LinkedIn і Telegram.
Підписуйтесь, коментуйте і діліться своїми думками.
Олексій Бочаров. Ui/Ux ~ Graphic Design.
Автор каналу: Бочаров пише ©
Портфоліо на Behance. Dribbble
Мої соцмережі:
Facebook, Instagram, Telegram, YouTube
Топ коментарі (0)