Я щасливий власник електрички вже кілька місяців. Машина жвава, приємна в керуванні й жодного разу не змусила мене засумніватися у виборі. Принаймні, мій бензиновий друг стоїть поруч і завжди готовий допомогти, якщо що. Але щоразу, коли я за кермом електрички, ловлю себе на одній думці: ай молодці, ай хитруни. І ось чому.
Пам’ятаєте, як ще нещодавно електромобілі обіцяли нам світле майбутнє? Без вихлопів, без поломок, без нафтової залежності. Чиста енергія, чисте сумління — і все таке інше. А тепер подивіться навколо: електрокар став просто ще одним гаджетом — з однією ключовою функцією: старіти. Ідеальна машина для світу, де все продається за підпискою і ламається за розкладом.
І ні, сьогодні мова не про електрику, яка теж виробляється не екологічно. Сьогодні — виключно про ідею продукту. Як продуктовий дизайнер мушу визнати: електромобіль — це майже ідеальний продукт. Не тому, що він зручний чи прогресивний, а тому що він побудований на максимальній залежності користувача. А залежність — це основа моделі повторних продажів. Якщо ці думки тобі близькі — наливай цифровий чай, поїхали.
Акумулятор як вбудований таймер
У кожного електрокара є серце — акумулятор. І в цього серця є термін служби. Непомітний, але невблаганний. Через 6–8 років (а іноді й раніше) батарея втрачає до 30% ємності. Їздити ще можна, але вже не так далеко, не так впевнено й не так дешево. Заміна акумулятора? Від $10,000 і вище. А іноді — просто неможливо.
Результат? Тони електросміття, нового й уживаного, на закинутих звалищах у Китаї — а скоро і в усьому світі.
І от ти знову дивишся в бік автосалону. Не тому, що хочеш, а тому, що іншого виходу нема. Планове старіння, знайомтесь. Тільки тепер це вже не про айфони.
Закрита екосистема: ти не володієш машиною, ти орендуєш спосіб життя
Tesla та інші новатори зробили головне: автомобіль став платформою. З оновленнями, багами, підписками. Ти більше не купуєш повну функціональність. Вона може бути — а може і не бути. Залежно від того, чи підписаний ти.
Підігрів сидінь? $18/місяць. Покращений автопілот? $99. Apple CarPlay? Не в цьому оновленні.
Ремонт? Лише в авторизованих центрах. І часто замінити модуль дешевше, ніж його ремонтувати. Бо програмне забезпечення, бо обмеження, бо треба штовхати користувача до нового продукту. Все як в Apple. Тільки тепер не в кишені, а в гаражі.
І ми на крок ближче до світу, де людина, яка міняє модуль, не має уявлення, як він працює. Вийняв куб, вставив новий, запрацювало — поїхали. Сталося щось глобальне — ніхто не знає, як усе це функціонує.
Старі добрі бензинові машини — вороги споживання
Старі бензинові машини були вічними. Corolla 2000-х, старі Volga, Volvo 940, Mercedes W124 — все це можна було полагодити в гаражі, на колінках, і їздити десятиліттями. Вони не ламалися «за графіком». Вони не вимагали оновлень. І не мали підписок. І саме тому автовиробники їх ненавиділи.
EV — це не про вічність. Це про життєвий цикл. Короткий, передбачуваний, монетизований. Ох, який чудовий продукт.
Екологія як фасад
Так, у місті електромобіль не димить. Але за його «зеленою» посмішкою — видобуток літію та кобальту, знищення ландшафтів, утилізація, яка досі не вирішена. Повний цикл виробництва EV викидає більше CO₂, ніж бензиновий аналог. Просто це відбувається не у вас під вікном, а десь у Конго чи Китаї.
Але я обіцяв про це не говорити. І так все зрозуміло. Повернімось до продукту.
Автомобіль — це вже гаджет
Презентація щороку. Апгрейд щосезону. І дедалі більше обмежень на кастомізацію. Авто стає гаджетом. Але якщо iPhone не вмикається — ти спізнився на мітинг. А якщо Tesla не вмикається — ти спізнився в життя.
Порівняння з iPhone не випадкове. Це вершина UX-дизайну, де користувач завжди трохи незадоволений. А з Apple Glasses... Ой мамо. Йому завжди хочеться трохи краще. І Tesla — це не про авто. Це про інтерфейс між тобою і дорогою, який можна оновлювати, монетизувати, обмежувати.
Якби я створював продукт для світу, де важливо не «раз купити», а «платити вічно» — це був би електрокар. Високий поріг входу, технічна складність, контроль через софт, заплановане старіння й обіцянка майбутнього, яке ніколи не настане. Прямо як Metaverse — тільки з колесами.
Виробники вже все вирішили за нас
Може, ви це вже чули, але статистика така:
- Volkswagen Group — 80% продажів у Європі електричні до 2030, повна відмова від ДВЗ до 2035.
- Toyota — щонайменше 30 EV-моделей до 2030, Lexus — 100% електро в Європі, Китаї та США.
- GM — зупинка виробництва бензинових авто з 2035.
- Ford — лише EV в Європі з 2030.
- Volvo — повністю електричний бренд до 2030.
- Jaguar — тільки EV вже з 2025 року.
Ви не зможете купити бензинове авто навіть якщо захочете. Рішення вже прийняте — за вас.
Фінал: електричне рабство
Можливо, я занадто багато думаю як продуктовик, але EV — це не транспорт. Це сервіс з контрольованим життєвим циклом, ретеншном і вбудованою монетизацією. Його не треба любити. Його треба регулярно оновлювати. Не для зручності — для бізнесу.
І досить вже про «зелене майбутнє». По факту ми отримали продукт, у якому свобода користувача архітектурно неможлива. Ідеальна модель споживання. Раніше треба було думати, як щось змусити старіти. А тепер і думати не треба. Воно просто не поїде. Купуй нове.
Продукт, який ніколи не припиняє заробляти. Ось такі думки в мене виникають за кермом моєї електрички.
Як завжди — тримайтеся та добра 🦫
Топ коментарі (0)