UXPUB 🇺🇦 Дизайн-спільнота: Nikita Alexeyev

Як я шукав роботу дизайнером під час війни

Nikita Alexeyev — Thu, 16 Feb 2023 14:21:42 +0000

З моменту, як почалася війна і росіяни напали на Україну, я, як і багато хто, втратив роботу через урізання бюджетів, переорієнтацію напряму і, в підсумку, скорочення штату компанії. Справедливості заради, тодішня компанія, в якій я працював, робила все, щоб підтримувати співробітників, але бізнес є бізнес. А це ще й фінтех стартап, тож, самі розумієте.

І починаючи з вересня 2022 року я приступив до пошуків роботи. Для цього я використовував djinni.co, linkedin.com, dou.ua.

Про мій досвід

Відступ про мій досвід: я починав з агентства у 2018, там я був мультидисциплінарним дизайнером. Набравшись досвіду перейшов у велике IT, фінтех сектор, на позицію marketing designer. Якщо вам не зовсім зрозуміло, що таке marketing designer, то я займався графічним дизайном (усе, що публікують у соцмережі, розсилають в імейлах і т.п.), лендінгами і сайтами, дизайн-системами, трохи влазив у дизайн продукту. У вільний час дизайную інтерфейси і 3Дшки.

Підготовка CV та початок пошуку

Отже, вересень 2022, війна, половина країни без роботи, не кажучи вже про інші очевидні жахи. Ринок не те, що перегрітий, він кипить і витікає з каструлі. Я оновлюю резюме, намагаюся актуалізувати портфоліо, але залишаю кілька старих проєктів, щоб показати, що "таке я теж вмію". І починаю розсилати CV скрізь, де тільки можу. За весь час пошуку роботи я відіслав резюме на 161 вакансію: 115 - djinni.co, 30 - dou.ua, 16 - linkedin.com. Кілька разів заповнював форми напряму на сайтах компаній, але ці відгуки в залік брати не будемо.

Флоу був таким: в умовний понеділок я сідаю і відгукуюся на всі хоч трохи підходящі вакансії, зазвичай це від 20 до 40 штук за підхід. І чекаю. Не отримую відповідей, або отримую відмови відразу, без етапу первинного інтерв'ю. Опускаю руки, кілька днів приходжу до тями, повторюю процес заново. Зі 161 компанії 85 мені взагалі не відповіли:

djinni.co 115 відгуків, 59 без відповіді
dou.ua 30 відгуків, 21 без відповіді
linkedin.com 16 відгуків, 5 без відповіді

Відмови

9 відмовили через локацію (говорили: "ми не працюємо з кандидатами з України через ризики"), 5 відмовили через рівень англійської, у мене він B1. 8 покликали на співбесіду, 5 дали тестове. З них після тестової відмовили 3 (три). Одна компанія попросила мене зробити 25 варіантів банера в тестовому. Робити я цього, звісно, не став. На це можна зауважити, що в нинішній ситуації потрібно хапатися за будь-яку соломку, але я думаю, що знецінювати свою працю і досвід - це дорога в нікуди.

Ще був випадок, коли в одній і тій самій компанії на позицію синьйора мене не взяли, бо в мене було недостатньо скілів, а на позицію мідла не взяли, бо було забагато скілів і "мені було б нудно" на цій позиції.

Зміна підходу

Місяці йдуть, а мої потуги не приносять результату. Фінансова подушка стрімко втрачає пір'я. Я пишу всім знайомим, старим і новим клієнтам, пропоную їм щось зробити. Комусь щось потрібно, але заробленого з таких проєктів не вистачає, щоб перекрити фінансові втрати.

Намагаюся аналізувати, що я роблю не так, чого мені не вистачає. Роблю кілька концептів у портфоліо, щоб більше відповідати позиції UI/UX або Product дизайнер. Зі 115 вакансій на джині 86 були на UI/UX або Product. Усе ще не отримую вихлопу. Кидаю своє портфоліо на різні огляди від експертів у рамках реклами їхніх курсів або ще в якихось рамках. Прошу колишніх тім-лідів щось порадити. Дякую їм, що вони знаходили на мене час, завдяки їхнім порадам я в рази покращив своє портфоліо. У якийсь момент потрапляю у відос з оглядами робіт. Більша частина якого складалася з обсирання тих, хто подав портфоліо (такий формат), і буквально кілька робіт потрапили в "респекти". За годину обсирань я не побачив свого портфоліо і подумав, що, мабуть, мене навіть сюди не взяли. Але потім, раптово, я потрапляю в блок "респектів". Отримую дуже корисний фідбек. Видаляю всі старі проєкти з портфоліо, знову знаходжу деяку віру в себе, додаю в портфоліо застосунок, який вже навіть є в гугл плей.

Але роботи ще немає.

З оновленим портфоліо роблю ще кілька заходів із розсилання CV. Виходжу на етап, коли у двох компаніях я успішно проходжу первинне інтерв'ю, успішно виконую тестове, одне на позицію Graphic designer, інше на позицію UI/UX designer. Отримую запрошення на технічну співбесіду в обох компаніях.

І-і-і-і-і-і-і-і-і-і, нарешті отримую оффер.

Замість висновків

103 зі 161 вакансії були на позицію UI/UX designer, рівня мідл або сеньйор. За час пошуку я майже не бачив джунівських вакансій. Страшно уявити, на скільки складно зараз знайти роботу дизайнеру-початківцю. Але якщо ви все ж із цієї категорії, мої поради банальні: довбайте в одну дисципліну, судячи зі статистики, це UI/UX designer з акцентом на юзабілістику. Гіпотези, дослідження, ресерчі та інші терміни з UX - ваші найкращі друзі. Мультиінструменталісти зараз нікому не потрібні, особливо якщо ви джуніор або мідл. У мультидисциплінарність варто йти, коли ви вже досягли певного стійкого рівня з реальними проєктами в портфоліо в одній галузі. Тоді розширюйтеся в 3Д, моушен, вебфлоу та інші модні галузі дизайну. Знову ж таки, ніхто вам не забороняє фрілансити і там позиціонувати себе як майстра на всі руки. Але для пошуку роботи в компанії потрібно максимально урізати пул своїх спеціалізацій.

Якщо ви вже сміливий і вмілий, то не бійтеся позбуватися старих робіт у портфоліо. Бо оцінюватимуть вас, найімовірніше, за найгіршою. Як у Віндоус, коли він рахує загальний бал продуктивності комп'ютера, а у вас погана відеокарта, проте потужний процесор.

Намагайтеся бути на вістрі технологій. Нейромережі, нові інструменти, нові підходи в роботі, намагайтеся це моніторити і хоча б трохи розбиратися, бо ніколи не знаєш, що стане в пригоді на черговій співбесіді.

Як би не хотілося розслабитися, але дизайн - галузь, у якій постійно потрібно вчитися. Насправді я не знаю галузей, у яких не потрібно було б постійно вчитися =). Але в дизайні та програмуванні особливо.

Не знецінюйте себе. У мене, як і в багатьох у дизайні, синдром самозванця. Іноді здається, що це не синдром, а реальний стан речей. І якщо вам на думку спадають такі самі думки, то намагайтеся їх відкинути або компенсувати шляхом аналізу того, що крутого ви зробили. А якщо ще нічого крутого не зробили, то згадайте, як старанно вчилися. Навіть прочитані Іттени і Мюллери-Брокманни вже підвищують вашу позицію в ростері дизайнерів на кілька пунктів. А якщо є можливість, то відвідайте психотерапевта, зараз це особливо актуально і в пошуку роботи зокрема. Коли я намагався вирватися з лап агенції та почати працювати у великому й цікавому ІТ, психотерапія зіграла не останню роль у досягненні цієї мети.

І, найголовніше, відпочивайте. Знаходьте час на те, щоб пограти в приставку, позалипати в серіал, почитати художню книжку чи комікси, погуляти надворі або поспати. Поспати - взагалі дуже корисно. Нервове напруження від невдач - це як азартна гра, чим більше граєте, тим більше втрачаєте. У цьому випадку нервуєте. Тому, якщо ви в пошуку роботи - виділяйте строго обмежений час на відгуки, актуалізацію портфоліо, навчання тощо. Те, що ви переглянули сьогодні 30 вакансій, а не 35, ніякої глобальної ролі не зіграє.

Коротше, тим, хто в пошуках - удачі, а всім нам - перемоги.

Як зробити ваші 3D іконки впізнаваними та консистентними

Nikita Alexeyev — Fri, 22 Jul 2022 14:44:54 +0000

Розкажу, як створити систему, яка дозволить малювати 3D іконки в єдиному стилі та асоціювати його з вашою компанією.

3D ілюстрація зараз безумовний тренд. Але, як і до будь-якого тренду в дизайні, до 3D потрібно усвідомлено підходити і розуміти, навіщо вам це потрібно. За допомогою 3D можна робити цікавішу і кастомнішу графіку, менше покладатися на стоки або ілюстратора. Але в той же час постає питання: а як зробити так, щоб ваша графіка і справді була впізнавана і асоціювалася з вашим брендом?

І якщо ви вирішили відмовитися від стокового 3D і хочете створювати графіку, яка слідуватиме фірмовому стилю компанії, транслювати його і бути впізнаваною, то в цій статті я розповім вам, як створити систему правил, яка дозволить досягти всього вищепереліченого.

Компоненти впізнаваності

Для початку потрібно виділити компоненти вашої 3D-сцени, які будуть працювати на впізнаваність та фірмовий стиль.

Я виділив такі складові:

Матеріали об'єктів;
Схеми освітлення;
Тип камери;
Рівні деталізації;
Система товщин та округлень;
Кут нахилу та повороту головного об'єкта у сцені.

Матеріали об'єктів

Тут усе більш-менш просто. При створенні матеріалів потрібно орієнтуватися на фірмові кольори, нішу компанії та поведінку цих матеріалів один з одним у освітленій сцені.
Наприклад, компанії пов'язаної з криптовалютами доведеться моделювати багато монет, швидше за все вони будуть металевими, тобто глянсовими. І за наявності в сцені кількох таких монет вони будуть відбивати один від одного світло, давати багато рефлексів і в цілому візуального шуму. Якщо це вам підходить — добре, якщо ні, то потрібно налаштовувати властивості матеріалів відповідно до ваших потреб.

Коли ви вибрали основний матеріал, потрібно підібрати до нього акцентні та додаткові матеріали. Крім кольору, акцентів можна досягти текстурою, різними параметрами прозорості та заломлення світла всередині об'єкта, підповерхневого розсіювання, глянцевості/матовості тощо. Але важливо дотримуватися обраного типу матеріалу, скажімо, пластику або металу і в рамках "родини" цих матеріалів розробляти додаткові, щоб ваша сцена не виглядала занадто строкатою і не створювала враження, що ви просто нагромадили в неї все, що змогли вигадати.

Схеми освітлення

Освітлення — це найважливіше у 3D-сцені. З поганим освітленням навіть чудова графіка виглядатиме погано. Перед тим, як підбирати схему освітлення, потрібно зрозуміти, чи ви підсвічуватимете один об'єкт або ваша сцена складатиметься з декількох об'єктів. Найпопулярнішим варіантом є триточкове освітлення із заповнюючим, малюючим та контровим світлом. Цією схемою дуже добре можна підсвітити іконки, оскільки найчастіше вони складаються з кількох об'єктів із простою геометрією. Якщо ж вам потрібно досягти більш цікавого світло-тіньового малюнка і сама сцена комплексніша, то тут потрібно експериментувати з різними джерелами світла, їх типами і параметрами, використовувати HDRI-карти і т.д.

Необхідно враховувати фон носія на якому буде розташована вже відрендерена іконка. Фон повинен відкидати на неї рефлекси, а отже, цю опцію потрібно закласти і в саму сцену.

Тип камери

Їх буває дві: ортографічна та проста. Ортографічна камера — це та, яка не враховує перспективу в кадрі, тобто в сцені немає умовного горизонту, в який видаляються точки об'єкта. Звичайна камера враховує перспективні деформації. У ній, як і в об'єктиві фотоапарата, можна налаштувати фокусну відстань, регулюючи кут огляду і ступінь деформації об'єктів.

Використовуючи той чи інший тип камери, також можна додати впізнаваного стилю до вашої сцени.

Рівні деталізації

На цьому етапі потрібно визначити, де ви використовуватимете 3D графіку: банера в соц. мережі, іконки всередині програми, великі ілюстрації для hero-екрану на сайті і т.д. Щоб у результаті досягти консистентності між усіма носіями. При розробці своєї системи, ми в Genome виділили такі рівні деталізації:

Icons — використовуються для дрібних ілюстрацій, наприклад, хайлайти у профілі Інстаграм. Містять мінімум деталей та об'єктів.
Features — використовуються для ілюстрацій усередині мобільного додатка. Мають вже складнішу структуру та деталізацію об'єктів;
Key Visual — використовуються для банерів у соц. мережах, максимально деталізовані;
Hero — використовуються для фотореалістичних ілюстрацій на сайті.

У вас може бути щось інше, але важливо заздалегідь визначити на яких носіях використовуватиметься графіка, щоб не виникло проблем на наступних етапах і не довелося викидати великі шматки роботи.

Система товщин і заокруглень

Дуже неочевидний, але дуже важливий пункт. Без нього буде складно досягти консистентності. Можливо саме на цей етап ви витратите найбільше часу та зусиль, але й ефекту досягнете відповідного. Можна спростити собі життя, застосувавши методи розробки 2D іконок. Спершу створювати з площин об'єкти іконки, накидаючи потім на них модифікатори товщини, фаски та деталізації геометрії (solidify, bevel і subdivision, на прикладі модифікаторів Blender).

Після того, як ви визначите кількість рівнів товщин об'єктів, кожному з них потрібно призначити свої параметри фаски та деталізації геометрії. Так як радіус фаски широкої поверхні не підійде для тонкої.

Наприклад, при значенні solidify 5 m — bevel 1 m, а при solidify 1 m — bevel 0.4 m і т.д. Створення системи взаємодіючих між собою модифікаторів та відповідних їм товщин дозволить досягти одноманітності об'єктів на різних масштабах.

Кут нахилу та повороту головного об'єкта у сцені

Ще один аспект, який дозволить зробити вашу графіку ще більш відомою. Звичайно, неможливо встановити один кут повороту для всіх випадків, так як геометрія об'єктів буде різною і для куба не підійде поворот застосований до площини. Але певний набір кутів дозволить додати цілісності до вашої графіки.

Що зрештою?

Подібна система дозволить вам не тільки розробляти консистентну графіку, але й легко навчати нових членів команди, які відразу будуть малювати все правильно, спираючись на гайдлайни, а не дотримуватися абстрактних ідей та натхнення.

Про навігацію та інтерфейси в іграх

Nikita Alexeyev — Wed, 22 Jun 2022 12:23:32 +0000

Історія цієї статті розпочинається на острові Цусіма. Занадто пишномовно, правда? Але тим не менш. Ghost of Tsushima показала, як еволюціонують ігрові інтерфейси загалом і навігація зокрема.

Велику частку задоволення від будь-якого аудіовізуального твору займає занурення та почуття потоку. Сучасні дослідження виділяють кілька ступенів занурення: захопленість, зосередженість та повне занурення. І, не в останню чергу, на занурення у гру впливає інтерфейс та навігація у світі гри.

Існує безліч варіацій навігації, але їх можна згрупувати в узагальнюючі: міні-мапи, компаси і маркери, HUD, повнорозмірні мапи місцевості і навігація за допомогою ігрового оточення.

Звичайно, до кожного жанру ігор потрібно підбирати відповідну зв'язку навігаційних рішень, але в цій статті я розгляну інтерфейс на прикладі ігор від третьої та першої особи. Так як в ізометричних стратегіях, метроідваніях, проектах з менеджментом і, боже борони, мобільних іграх спроектувати мінімалістичний та інформативний інтерфейс вже складніше і, по-чесному, не так і потрібно.

Міні-карти

Почну з самого архаїчного і, на мою думку, рішення, що зжило себе, — міні-мапи.

Дивимося не на красу ігрового світу, а у кут екрану

Міні-мапи (сюди ж відношу радіальні компаси, які та сама міні-мапа по-суті) — зло в будь-якій грі, єдиний жанр, де вони ще більш-менш прийнятні - гонки (ну ще в Marvel's Spider-Man), в іншому вони просто відбирають фокус уваги гравця. Коли на екрані є міні-мапа, ми взагалі не дивимося на те, що відбувається навколо нас в ігровому світі, встромивши погляд у кут на екрані і слідуючи маршруту на карті. Через це ми окрім занурення віднімаємо у себе можливість оцінити повною мірою роботу художників, левелів-дизайнерів, аніматорів тощо, тому що просто не бачимо цього всього через міні-мапу, на яку невідривно дивимося. Почуття першовідкривача, дослідника і, зрештою, естетичного задоволення від гри нівелюється. Ми втрачаємо безліч цікавих деталей, з яких будується половина атмосфери. Зате не пропустимо жоден знак питання.

У багатьох іграх міні-мапу можна відключити, але наш мозок працює так, що якщо є опція, що полегшує життя, то ми її включимо в 90% випадків. Найчастіше міні-мапами грішать відкриті світи і тим цінніша робота дизайнерів інтерфейсу, які можуть зробити навігацію по світу гри без прив'язки до міні-мапи і не висмикувати гравця з занурення.

А ще від міні-мап вигорають екрани. Зло у чистому вигляді.

Компас

До цілі 424 кроки

Найкраща і прийнятна заміна міні-мапи, якщо без неї не обійтися - горизонтальний компас. Найчастіше компаси використовуються у зв'язці з маркерами на місцевості та маркерами, які вказують відстань до цілі, що я також вважаю за хороше рішення. Гравець все ще насолоджується ігровим оточенням, хоч і з маркером посеред екрана, але він не займає стільки місця, щоб відвернути на себе всю увагу.

Класними рішеннями з компасом вважаю такі ігри:

Horizon: Zero Dawn;
God of War;
Oblivion, Skyrim, Fallout 4;
AC: Valhalla.

Але варто сказати, що переборщувати з маркерами-пінами так само не варто, тому що тоді екран перетворюється на шпильковий ліс, що не сильно краще за знаки запитань на міні-мапі і мапі світу (привіт Death Stranding).

God of War

Horizon: Zero Dawn

AC: Valhall

Fallout

TES Skyrim

TES Oblivion

HUD

Голографічна проекція карти з візорів

Ще одна чудова заміна статичної міні-мапи, коли мапа місцевості проектується по команді. Відмінним прикладом стане рішення в Dead Space та Jedi: Fallen Order. Dead Space взагалі дуже віртуозно поводиться з ігровим інтерфейсом. Рішення украй просте, але від цього не менш ефективне: вся навігаційна інформація, інвентар та інші пункти меню відображаються голограмою з візорів шолома, не висмикуючи гравця на інший екран, а просто користуючись масштабом. Життєві показники (здоров'я) відображається на спині костюма Айзека, а компас проектується на підлогу з репульсора на руці. Дешево й сердито.

Jedi: Fallen Order

Tom Clancy’s The Division

Звичайно, не всі жанри та сеттинги можуть використовувати голографічне представлення даних, але в більшості випадків, голографічні проекції можна замінити на умовну магію або хитрі винаходи/хімічні/фізичні ефекти.

Відмінною заміною голографічної мапи стане один із підвидів карток у наступному пункті.

Повнорозмірні мапи місцевості

Мапи, які за своїм змістом дуже схожі на описані вище, тільки тепер вони не проектуються у вигляді голограм, а персонаж фізично розгортає їх в руках, як, наприклад, The Last of Us: Part 2 та Uncharted: Lost Legacy. З часом, вони максимально дозволяють гравцю орієнтуватися у світі гри, оскільки гравцеві доводиться запам'ятовувати орієнтири на місцевості, шукати їх та зіставляти своє місцезнаходження щодо цих орієнтирів. Таким чином, через деякий час гравець орієнтується в локації вже зовсім не використовуючи мапу. Що так само посилює занурення. Наприклад: НПС дає гравцю квест і називає місце, куди гравцеві потрібно прийти, і гравець вже просто з словесного опису розуміє, куди треба рухатися.

Єдине, що мені не подобається в реалізації таких мап (принаймні у Naughty Dog) - це маркер положення гравця, він завжди вибивається із загального стилю і виглядає сторонньо. З одного боку одразу помітно, з іншого дуже некрасиво.

Звичайно, такі мапи не надто застосовні для великих відкритих світів, але у відкритих світах можна просто відібрати у людини всю надекранну навігацію та залишити лише карту світу в меню.

Uncharted: Lost Legacy

The Last of Us: Part 2

TES Oblivion

Навігація за допомогою ігрового оточення

Найскладніший для гравця, але найкращий для занурення спосіб навігації.

У лінійних іграх типу Bloodborne або Uncharted мапа, звичайно, не потрібна, хоча б тому, що половина задоволення в цих іграх - дослідження локацій. Плюс локації не такі великі, щоб гравець зовсім загубився і не знав, що робити далі. Найчастіше левел-дизайнери добре роблять свою роботу і за допомогою ігрового оточення направляють гравця до точок інтересу та далі за сюжетом.

Але як бути з відкритими світами? У них без карти далеко не зайдеш ... Що ж, тут мені на думку спадає Morrowind, в якому гравцеві нічого не розжовували, не було ніяких маркерів та цілепоказників. Отримав квест? Давай розбирайся сам. Для сучасного казуального геймера таке рішення може здатися відразливим, а може навіть страшним. Не всі мають час, щоб жити в грі, досліджуючи кожен її куточок самостійно і без підказок. Крім любителів ігор від FromSoftware я б навіть виділив новий підвид хардкорщиків - геймери орієнтуються по відкритих світах виключно за допомогою внутрішньоігрових покажчиків, інформації від НПС, визначення сторін світу по Сонцю і ось це все.

Ну, ще є ті, хто пройшов I Wanna Be the Boshy.

І здавалося б, що умовності в ігрових інтерфейсах – необхідність і від них нікуди не втекти, але тут на арену виходить Ghost of Tsushima.

Мандруючи дуже красивим світом, в якому кожна локація - це витвір мистецтва, ми не відволікаємося на міні-мапу, компас або будь-яку іншу явну навігацію поверх гри. Для цього у гравця є вітер, який при свайпі по тачпаду дуалшока вказує напрямок у якому потрібно рухатися до точки початку обраного квесту, також, крім цього, система часток м'яко підказує гравцеві, куди потрібно рухатися: листя, іскри та інші частки завжди рухаються у напрямку завдання. Швидше за все гравець цього не усвідомлює відразу, але інтуїтивно рухатиметься у напрямку, підказаному грою. Цусіма іноді дозволяє собі встромити маркер, але тільки у тому випадку, коли без нього вже ніяк.

Точки інтересу так само без особливих зусиль можна знайти просто слухаючи навколишні звуки і спостерігаючи за тваринами. Птахи підкажуть, куди рухатися, щоб натрапити на додаткове завдання чи збільшити запас здоров'я, знайти нову шмотку тощо. Лисиці вкажуть шлях до вівтарів. З таким підходом гравець максимально занурений у атмосферу гри. Так набагато цікавіше досліджувати відкритий світ, оскільки почуття пригоди та першовідкривача не ламається об черговий знак питання на карті.

Хороше рішення є в рімейку Мафії, коли під час руху на автомобілі на узбіччі з'являються дорожні знаки-покажчики. Спочатку я думав, що вони статично розставлені, і лише через кілька годин у грі помітив, що вони з'являються перед поворотами, щоб гравець зміг зорієнтуватися, куди йому їхати не дивлячись на міні-мапу.

Вітер вказує напрямок руху

Лисиця відведе до точки інтересу

Дорожній знак - вказівник

Крім навігації я також хочу відзначити рішення, які дозволяють не відображати смужку здоров'я/витривалості/мани — відображаючи зміну цих параметрів безпосередньо в поведінці персонажів, огляд речей у руках персонажа, а не в окремому екрані меню и тд. Складно застосовується в RPG, але класний спосіб в екшенах, коли весь арсенал гравця видно на ньому і немає бездонного інвентарю з 100500 одиницями зброї та видами броні.

Предмети Артур крутить у руках, а ми їх розглядаємо

Стріли, кийки, рушниці висять на персонажі

Коли у персонажа мало здоров'я — екран покривається червоною віньєткою

Висновок

На закінчення хочу сказати, що ігрові інтерфейси еволюціонують, стають одночасно витонченими та функціональними, та не виривають гравця із занурення. Не у всіх іграх потрібні мінімалістичні інтуїтивні інтерфейси, багатьом іграм це навіть швидше зашкодить. Але якщо сеттинг, жанр і креативність команди розробників дозволяє, то виходять такі, як на мене, шедеври навігації, як у Ghost of Tsushima.

А які ваші улюблені способи орієнтуватися у світі ігор? Чи відключаєте ви міні-мапу, якщо така можливість є? Або, можливо, ви граєте зовсім без інтерфейсу, рахуєте кількість куль у барабані за звуками пострілів і орієнтуєтесь виключно за станом Сонця?